Віддієслівні іменники: -mek, -me, -iş (okumak, okuması)

Турецька перетворює дієслова на іменники за допомогою -mek (інфінітив), -me та -iş: Yüzmek sağlıklı (Плавати корисно). -me з присвійним суфіксом показує, хто діє: gelmen (твій прихід, що ти прийдеш).

Яку форму після якого дієслова?

• Після istemek — -mek: *Gitmek istiyorum* (Я хочу піти).
• Після sevmek — -meyi, після başlamak — -meye, хоча в українській після «люблю» і «почав» просто інфінітив: *Yüzmeyi seviyorum*, *Okumaya başladım*.
• Коли діє інша особа, як в українському «хочу, щоб ти…», уживають -me + присвійний: *Gelmeni istiyorum* (Я хочу, щоб ти прийшов).
• Українські віддієслівні іменники на -ння (читання, плавання) — це -mek / -me, а не -iyor.

Приклади

• Türkçe öğrenmek istiyorum.Я хочу вивчити турецьку.
• Yüzmeyi çok seviyorum.Я дуже люблю плавати.
• Senin gelmeni istiyorum.Я хочу, щоб ти прийшов.
• Çocuk ağlamaya başladı.Дитина почала плакати.
• Akşam bir yürüyüşe çıktık.Увечері ми пішли на прогулянку.

Типові помилки

• ✗ Dans etmek seviyorum.✓ Dans etmeyi seviyorum.В українському «люблю танцювати» інфінітив без змін, але sevmek вимагає знахідного відмінка: dans etmeyi.
• ✗ Yardım ettin istiyorum. (= хочу, щоб ти допоміг)✓ Yardım etmeni istiyorum. (= хочу, щоб ти допоміг)Українське «щоб» + минулий час («щоб ти допоміг») не калькують; турецька вживає -me з присвійним іншої особи: yardım etmeni.
• ✗ Geçen ay çalışmayı başladım.✓ Geçen ay çalışmaya başladım.Після «почав» українська ставить простий інфінітив, а başlamak вимагає давального: çalışmaya.
• ✗ Ben uyumamı istiyorum.✓ Ben uyumak istiyorum.Як і в українському «хочу спати», коли той, хто хоче, і той, хто діє, — одна особа, уживають інфінітив -mek.
• ✗ Onun bu kitabı okumasi gerek.✓ Onun bu kitabı okuması gerek.-me з присвійним підлягає гармонії: після u в oku- буде -ması.