Присвійні суфікси: мій, твій, його
Турецька виражає належність суфіксами на іменнику: evim (мій будинок), evin (твій будинок), evi (його / її будинок). Слова на кшталт *benim* (мій) необовʼязкові й додають наголосу.
| Особа | Після голосного | Після приголосного | Приклад (araba / ev) |
|---|---|---|---|
| benim (мій) | -m | -ım / -im / -um / -üm | arabam / evim |
| senin (твій) | -n | -ın / -in / -un / -ün | araban / evin |
| onun (його / її) | -sı / -si | -ı / -i / -u / -ü | arabası / evi |
| bizim (наш) | -mız / -miz | -ımız / -imiz… | arabamız / evimiz |
| sizin (ваш) | -nız / -niz | -ınız / -iniz… | arabanız / eviniz |
| onların (їхній) | -ları / -leri | -ları / -leri | arabaları / evleri |
Що змінюється в слові?
- Суфікс потрібен, навіть коли є *benim, senin*: *benim evim*, а не *benim ev*.
- Кінцеві k, p, t, ç перед голосним зазвичай озвончуються: *kitap → kitabım*, *köpek → köpeğim*.
- Одна форма означає «його», «її» і «його (предмета)»: *onun evi*.
- Закінчення підлягають гармонії з 4 варіантами.
Приклади
- Bu benim evim.Це мій будинок.
- Senin adın ne?Як тебе звати?
- Onun annesi öğretmen.Його мама вчителька.
- Bizim okulumuz çok büyük.Наша школа дуже велика.
- Yeni kitabım masada.Моя нова книжка на столі.
Типові помилки
- ✗ Benim telefon nerede?✓ Benim telefonum nerede?В українській досить слова «мій»; у турецькій іменник отримує ще й присвійний суфікс: telefonum.
- ✗ Kızim öğretmen.✓ Kızım öğretmen.Після ı в kız суфікс теж має ı, як українське «и», а не «і»: kızım.
- ✗ Mektupum masada.✓ Mektubum masada.Перед голосним кінцеве p стає b: mektup → mektubum.
- ✗ Onun odaı çok küçük.✓ Onun odası çok küçük.Після голосного третя особа має форму -sı: odası; просто -ı ставлять тільки після приголосного.
- ✗ Sizin adın ne?✓ Sizin adınız ne?Як і в українському ввічливому «ваше імʼя», після sizin потрібна форма множини: adınız, а не adın.