Знахідний відмінок: -ı, -i, -u, -ü (означений додаток)
У турецькій знахідний відмінок -ı, -i, -u, -ü отримує лише означений прямий додаток — конкретний, відомий обом: kitabı okuyorum (я читаю цю книжку). Неозначений лишається без суфікса: kitap okuyorum (я читаю книжку / книжки).
| Останній звук | Суфікс | Приклад |
|---|---|---|
| приголосний | -ı / -i / -u / -ü | ev → evi, okul → okulu |
| голосний | -yı / -yi / -yu / -yü | araba → arabayı, kedi → kediyi |
| кінцеве p, ç, t, k | зазвичай озвончення + суфікс (в односкладових часто ні: top → topu) | kitap → kitabı, ağaç → ağacı |
| займенники | окремі форми | ben → beni, sen → seni, o → onu |
Коли потрібен знахідний відмінок?
- В українській кожен прямий додаток стоїть у знахідному відмінку; у турецькій — лише конкретний: *Filmi izliyorum* (я дивлюся (цей) фільм).
- Імена та займенники як додатки: *Ali'yi görüyorum*, *Seni seviyorum*.
- Неконкретний додаток (якийсь, будь-який, загалом) лишається без суфікса й стоїть перед дієсловом: *Çay içiyorum* (я пʼю чай).
- Після *bu, şu, o* (цей, той) додаток завжди означений: *bu kitabı*.
Приклади
- Ben Ali'yi tanıyorum.Я знаю Алі.
- Çocuklar topu arıyor.Діти шукають мʼяч.
- Onu tanıyor musun?Ти його знаєш?
- Ayşe kitabı okuyor.Айше читає (цю) книжку.
- Biz akşam televizyon izliyoruz.Увечері ми дивимося телевізор.
Типові помилки
- ✗ Her akşam kitabı okuyorum. (= читаю книжки, загалом)✓ Her akşam kitap okuyorum. (= читаю книжки, загалом)В українській «читаю книжки» має знахідний відмінок, а в турецькій неконкретний додаток лишається без суфікса: kitap okuyorum.
- ✗ Sana bekliyorum.✓ Seni bekliyorum.Українське «чекаю на тебе» має прийменник «на», але beklemek вимагає знахідного відмінка без прийменника: seni.
- ✗ Kediı görüyor musun?✓ Kediyi görüyor musun?Після голосного знахідний відмінок потребує сполучного -y-: kedi-y-i.
- ✗ Çocuku okula götürüyorum.✓ Çocuğu okula götürüyorum.Перед голосним кінцеве k стає ğ: çocuk → çocuğu.
- ✗ Bu şarkı çok seviyorum.✓ Bu şarkıyı çok seviyorum.Після bu додаток означений і потребує знахідного відмінка: bu şarkıyı; в українському «цю пісню» це видно із закінчення, а в турецькій — із суфікса.