Присвійні: mi, tu, su
Присвійні слова узгоджуються з предметом, а не з власником: mis libros (мої книжки), nuestra casa (наш дім).
| власник | перед іменником | після іменника / окремо |
|---|---|---|
| yo | mi, mis | mío, mía, míos, mías |
| tú | tu, tus | tuyo, tuya, tuyos, tuyas |
| él / ella / usted | su, sus | suyo, suya, suyos, suyas |
| nosotros | nuestro, nuestra, nuestros, nuestras | nuestro, … |
| vosotros | vuestro, vuestra, vuestros, vuestras | vuestro, … |
| ellos / ustedes | su, sus | suyo, … |
Примітки
- su може означати його, її, Ваш або їхній. Якщо незрозуміло — через de: el coche de ella.
- Повні форми після ser або після іменника: Es mío (Це моє). Un amigo mío (один мій друг).
- З артиклем замінюють іменник: Mi casa es grande; la tuya es bonita.
- З частинами тіла й одягом — артикль: Me duele la cabeza (У мене болить голова).
Приклади
- Mis padres viven en Lviv.Мої батьки живуть у Львові.
- ¿Es tu móvil? — No, no es mío.Це твій телефон? Ні, не мій.
- Nuestra profesora es argentina.Наша викладачка — аргентинка.
- Señora, ¿es su bolso?Пані, це Ваша сумка?
- Su hermano vive en París, ¿y el tuyo?Його брат живе в Парижі, а твій?
Типові помилки
- ✗ Mi hermanos viven en Lviv.✓ Mis hermanos viven en Lviv.Українське «мої» змінюється за числом, і іспанське mi також має форму множини mis.
- ✗ Tengo mío libro.✓ Tengo mi libro.Українське «мій» стоїть перед іменником, а в іспанській перед іменником вживають коротку форму mi; mío йде після нього.
- ✗ Nuestro casa es grande.✓ Nuestra casa es grande.Nuestro узгоджується з предметом: casa жіночого роду, тому nuestra, як українське «наша хата» змінює рід.
- ✗ Tú madre trabaja en un banco.✓ Tu madre trabaja en un banco.Присвійне tu пишемо без знака наголосу, а займенник tú зі знаком; в українському правописі цієї різниці на письмі немає.
- ✗ Yo tengo su libro. (свою книжку)✓ Yo tengo mi libro.Українське «свій» годиться для будь-якої особи, а іспанське присвійне залежить від власника: з «я» потрібне mi.