Le vocatif : s’adresser à quelqu’un
Quand vous parlez directement à quelqu’un, l’ukrainien utilise une forme spéciale, le vocatif : Олена → Олено!, Тарас → Тарасе! L’employer paraît naturel et poli.
| nominatif | vocatif | |
|---|---|---|
| fém. -а | Олена, мама | Олено, мамо |
| fém. -я | Марія, Таня | Маріє, Таню |
| masc. dur | Тарас, брат, пан | Тарасе, брате, пане |
| masc. mou / -й | Андрій, вчитель | Андрію, вчителю |
| masc. -к, -г | друг, чоловік | друже, чоловіче |
Adresse formelle
Les deux mots changent : пане Іване, пані Олено (пані ne change pas). Dans les lettres : Шановний пане Петренку! (Monsieur Petrenko,)
Exemples
- Мамо, я вдома!Maman, je suis rentré !
- Дякую, друже!Merci, mon ami !
- Пані Ірино, у вас є хвилинка?Madame Iryna, vous avez une minute ?
- Андрію, ходи сюди!Andriï, viens ici !
- Оксано, іди сюди!Oksana, viens ici !
Erreurs courantes
- ✗ Ольга, привіт!✓ Ольго, привіт!Pour interpeller quelqu'un on emploie le vocatif : Ольго.
- ✗ Брат, іди сюди!✓ Брате, іди сюди!Le vocatif de брат est брате ; en français « frère » ne change pas.
- ✗ Пане Петро, добрий день!✓ Пане Петре, добрий день!Le prénom après пане est aussi au vocatif ; en français « monsieur Pierre » ne change pas.
- ✗ Дочка, ходи сюди!✓ Доню, ходи сюди!Le vocatif de дочка est доню ; en français « ma fille » ne change pas.
- ✗ Юрій, іди сюди!✓ Юрію, іди сюди!Le vocatif de -ій est -ію : Юрію ; en français il n'y a pas de vocatif.