El vocativo: dirigirse a alguien
Cuando hablas directamente con alguien, el ucraniano usa una forma especial, el vocativo: Олена → Олено!, Тарас → Тарасе! Usarlo suena natural y educado.
| nominativo | vocativo | |
|---|---|---|
| fem. -а | Олена, мама | Олено, мамо |
| fem. -я | Марія, Таня | Маріє, Таню |
| masc. duro | Тарас, брат, пан | Тарасе, брате, пане |
| masc. blando / -й | Андрій, вчитель | Андрію, вчителю |
| masc. -к, -г | друг, чоловік | друже, чоловіче |
Trato formal
Cambian las dos palabras: пане Іване, пані Олено (пані no cambia). En cartas: Шановний пане Петренку!
Ejemplos
- Мамо, я вдома!¡Mamá, ya estoy en casa!
- Дякую, друже!¡Gracias, amigo!
- Пані Ірино, у вас є хвилинка?Señora Iryna, ¿tiene un minuto?
- Андрію, ходи сюди!¡Andrii, ven aquí!
- Оксано, іди сюди!¡Oksana, ven aquí!
Errores comunes
- ✗ Марія, іди сюди!✓ Маріє, іди сюди!Al llamar a alguien se usa el vocativo: Маріє.
- ✗ Тато, допоможи!✓ Тату, допоможи!El vocativo de тато es тату; en español «papá» no cambia.
- ✗ Пане Андрій, добрий день!✓ Пане Андрію, добрий день!También el nombre tras пане va en vocativo; en español «señor Andrés» no cambia.
- ✗ Сестра, куди ти йдеш?✓ Сестро, куди ти йдеш?El vocativo de -а es -о: сестро; en español no hay vocativo.
- ✗ Син, іди їсти!✓ Сину, іди їсти!El vocativo de син es сину; en español «hijo» no cambia.