Le datif (давальний)

Le datif répond à кому? чому? (à qui ? à quoi ?). Il marque la personne qui reçoit quelque chose et celle qui ressent ou a besoin de quelque chose : Мені холодно. Мені подобається. Il fonctionne comme « me, te, lui » en français.

Pronoms

я → мені, ти → тобі, він → йому, вона → їй, ми → нам, ви → вам, вони → їм

Quand l’utiliser

• Donner, dire, aider : дати мамі, сказати йому, допомогти сусідові.
• Plaire : Мені подобається Київ (Kyiv me plaît), exactement comme « plaire » en français.
• Âge, sentiments, besoin : Мені 30 років. Йому сумно. Нам треба йти.

Exemples

• Я подарувала сестрі книжку.J’ai offert un livre à ma sœur.
• Тобі подобається цей фільм?Ce film te plaît ?
• Дитині п’ять років.L’enfant a cinq ans.
• Мені потрібна допомога.J’ai besoin d’aide.
• Я пишу мамі листа.J'écris une lettre à maman.

Erreurs courantes

• ✗ Я телефоную брат.✓ Я телефоную брату.Телефонувати demande le datif : брату ; en français « j'appelle mon frère » emploie l'accusatif.
• ✗ Я допомагаю сестра.✓ Я допомагаю сестрі.Допомагати demande le datif : сестрі ; en français « j'aide ma sœur » est direct.
• ✗ Я подобається цей фільм.✓ Мені подобається цей фільм.Подобатися demande le datif de la personne, comme « ce film me plaît » en français.
• ✗ Вона дала квіти мама.✓ Вона дала квіти мамі.Le destinataire est au datif : мамі ; en français « à sa maman ».
• ✗ Мені двадцять рік.✓ Мені двадцять років.L'âge se dit au datif + génitif pluriel : двадцять років.