Dativ (давальний)
Der Dativ antwortet auf кому? чому? Er markiert die Person, die etwas bekommt, und die Person, die etwas fühlt oder braucht: Мені холодно (mir ist kalt).
| Nominativ | Dativ | |
|---|---|---|
| fem. | мама, Марія | мамі, Марії |
| mask. | брат, вчитель | братові / брату, вчителеві / вчителю |
| neutr. | місто | місту |
| Plural | друзі | друзям |
Pronomen
я → мені, ти → тобі, він → йому, вона → їй, ми → нам, ви → вам, вони → їм
Wann man ihn braucht
- Geben, sagen, helfen: дати мамі, сказати йому, допомогти сусідові.
- Gefallen: Мені подобається Київ (mir gefällt Kyjiw).
- Alter, Gefühle, Notwendigkeit: Мені 30 років. Йому сумно. Нам треба йти.
Beispiele
- Я подарувала сестрі книжку.Ich habe meiner Schwester ein Buch geschenkt.
- Тобі подобається цей фільм?Gefällt dir dieser Film?
- Дитині п’ять років.Das Kind ist fünf Jahre alt.
- Мені потрібна допомога.Ich brauche Hilfe.
- Я пишу мамі листа.Ich schreibe Mama einen Brief.
Typische Fehler
- ✗ Я подобається кава.✓ Мені подобається кава.Подобатися verlangt den Dativ der Person; im Deutschen entspricht „mir gefällt“.
- ✗ Він дав книгу брат.✓ Він дав книгу брату.Der Empfänger steht im Dativ -у; im Deutschen ändert sich nur der Artikel.
- ✗ Я телефоную мама.✓ Я телефоную мамі.Телефонувати verlangt den Dativ: мамі; im Deutschen heißt es „ich rufe Mama an“ im Akkusativ.
- ✗ Я допомагаю друга.✓ Я допомагаю другові.Допомагати verlangt den Dativ, wie im Deutschen „ich helfe dem Freund“.
- ✗ Йому сорок рік.✓ Йому сорок років.Das Alter steht mit dem Dativ der Person, danach Genitiv Plural: сорок років.