El dativo (давальний)
El dativo responde a кому? чому? Marca a la persona que recibe algo y a la que siente o necesita algo: Мені холодно. Мені подобається. Funciona como «me, te, le» en español.
| nominativo | dativo | |
|---|---|---|
| fem. | мама, Марія | мамі, Марії |
| masc. | брат, вчитель | братові / брату, вчителеві / вчителю |
| neutro | місто | місту |
| plural | друзі | друзям |
Pronombres
я → мені, ти → тобі, він → йому, вона → їй, ми → нам, ви → вам, вони → їм
Cuándo se usa
- Dar, decir, ayudar: дати мамі, сказати йому, допомогти сусідові.
- Gustar: Мені подобається Київ (me gusta Kyiv), exactamente como en español.
- Edad, sentimientos, necesidad: Мені 30 років. Йому сумно. Нам треба йти.
Ejemplos
- Я подарувала сестрі книжку.Le regalé un libro a mi hermana.
- Тобі подобається цей фільм?¿Te gusta esta película?
- Дитині п’ять років.El niño tiene cinco años.
- Мені потрібна допомога.Necesito ayuda.
- Я пишу мамі листа.Le escribo una carta a mamá.
Errores comunes
- ✗ Я дзвоню мама.✓ Я дзвоню мамі.Дзвонити pide dativo: мамі; en español «llamo a mi mamá» usa «a».
- ✗ Я допомагаю брата.✓ Я допомагаю брату.Допомагати pide dativo: брату; en español «ayudo a mi hermano».
- ✗ Я подобається ця книга.✓ Мені подобається ця книга.Подобатися pide el dativo de la persona, como «me gusta» en español.
- ✗ Вона дала книгу сестра.✓ Вона дала книгу сестрі.El destinatario va en dativo: сестрі; en español «a su hermana».
- ✗ Мені тридцять рік.✓ Мені тридцять років.La edad va en dativo más genitivo plural: тридцять років.